замітка про думку

надоїло... все.... чому?

чи хочеться літа, чи то просто осіння непогода так на мене діє депресняком...

хочеться забитися в куточку з ногами в велике м'яке  зручне крісло, укутатися в плед, включити лише один нічник і смакувати бабусині пиріжки...

а їх немає...

і немає в кого попросити...

вже п'ятий рік як немає... ЧОМУ?! ...бо вона так вирішила...

боляче...  і сльози знову як тоді виступають на очах..

а моя доця спить солодким сном.. дивлюся на неї і розумію, що ангелики її охороняють... та і вона сама як янголятко... піврічне...

моя радість, моє щастя, моє світло... мій шлях...

а пиріжки будуть...

сама спечу..